УДК
«Формування
системи патріотичного виховання учнівської молоді в умовах сучасної школи»
Сичова
Оксана Миколаївна
учитель історії
ЗШ І-ІІІ ст. № 7 ім. О.С. Пушкіна
Кіровоградської міської ради Кіровоградської області
Анотація
У
роботі висвітлено основні напрями та систему патріотичного виховання учнівської
молоді в загальноосвітніх навчальних закладах. Виокремлено сутність
і завдання патріотичного виховання. Опрацьовано законодавчу базу щодо даної
проблематики.
Ключові
слова: патріот, патріотизм,
виховання, патріотичне
виховання, громадянин-патріот, історія, культура, навчальна, позакласна та
позашкільна діяльність, учнів загальноосвітніх шкіл.
Annotation:
The article deals with the main forms of
patriotic education in secondary school. The author identifies the essence and
the tasks of the patriotic upbringing of school pupils and offers the analysis
of its legal aspect.
Key
words:
patriot, patriotism, nurture, patriotic
upbringing, patriotic citizen, history, culture, academic, extracurricular
activities, secondary school students.
Виховання
патріотизму у сучасній школі має велике значення, оскільки мова йде про долі
сьогоднішнього і майбутнього поколінь, адже учні повинні не тільки володіти
належним об’ємом знань, а й стати зрілими духовно і інтелектуально.
Безумовно,
патріотичне виховання має бути основою педагогічного процесу. Виховання
підростаючого покоління за принципом ціннісного ставлення до своєї держави –
основа стабільного розвитку країни в майбутньому. Цей процес тривалий за часом,
складний за змістом і достатньо розбалансований з погляду методичного
здійснення.
Ідеоголічною
основою патріотичного виховання в сучасній школі є духовно-етичні цінності
нації. Суть патріотичного виховання в сучасних умовах може трактувати як
розвиток відчуття особи, патріотичної свідомості, заснованої на гуманістичних
цінностях свого народу.
Актуальність
теми. Ураховуючи суспільно-політичну ситуацію, що склалася в
Україні, усе більшої актуальності набуває виховання в молодого покоління
почуття патріотизму, відданості загальнодержавній справі зміцнення країни,
активної громадянської позиції.
Отже,
навчальний заклад має стати для кожної дитини осередком становлення
громадянина-патріота України, готового самовіддано розбудовувати країну як
суверенну, незалежну, демократичну, правову, соціальну державу, забезпечувати
її національну безпеку, сприяти єднанню українського народу та встановленню
громадянського миру й злагоди в суспільстві.
Об'єктом
дослідження даної роботи
історичні дисципліни, в системи національно-патріотичного виховання.
Предметом
дослідження є історія,
українська мова та література, краєзнавство, культура, народознавство,
філософія, психологія, в системі патріотичного виховання.
Метою
дослідження є, по-перше національна ідея та становлення громадянина-патріота
України, по-друге, розкриття значення «патріотизм,
патріот» для сучасної освіти.
Відповідно
до поставленої мети в роботі зосереджено увагу на виконання наступних завдань:
· уточнити
сутність поняття «патріотизм»;
· визначити
зміст патріотичного виховання;
· проаналізувати особливості патріотичного виховання;
· визначити значення
патріотичного виховання для сучасного навчально-виховного процесу взагалі і для
популяризації історичних дисциплін зокрема.
Методологічну
основу дослідження складають: сучасні концепції духовного розвитку особистості;
духовні засади формування патріотизму в учнівської молоді з позицій етики
дієвої любові; ідеї народності та полікультурності (лудина у світі) в
педагогічній науці; філософські положення про єдність загальнолюдського, національного
і регіонального аспектів у процесі патріотичного виховання; ідеї
мистецтвознавців, народознавців про пізнання національного характеру через
традиції народного мистецтва; концепції діалогу культур; культурологічний,
аксіологічний, цивілізаційний, особистісно-діяльнісний підходи до виховання
почуття патріотизму у сучасної шкільної молоді.
Мета,
завдання, дослідження зумовити використання комплексу наступних методів: 1) теоретичні – вивчення
філософської, історичної, психолого-педагогічної, соціологічної літератури з
проблеми дослідження; 2) емпіричні – педагогічне
спостереження, бесіди, індивідуальні
та групові обговорення, тестування, опитування;
аналіз творчої діяльності учнівської молоді; педагогічний експеримент
(констатувальний і формувальний) в природних умовах роботи середніх
загальноосвітніх шкіл з використанням системи розвиваючих творчих завдань.
Теоретичною
основою дослідження, передусім,
є наукові праці видатних вітчизняних і зарубіжних вчених, а також українське
законодавство:
o Закон
України «Про загальну середню освіту»
o Постанова
Кабінету Міністрів України від 16.11.2000 р. «Про перехід загальноосвітніх закладів
на новий зміст, структуру і 12-річний термін навчання» та від 13.04.2007
№ 620 «Про внесення зміни до п.1 постанови Кабінету Міністрів України від
16 листопада 2000р. №1717».
o Національна
доктрина розвитку освіти України, затверджена Указом Президента України від
17.04.2002 р.
o Національна
стратегія розвитку освіти в Україні на період до 2021 року, схвалена Указом
Президента України від 25 червня 2013 року № 344;
o Концепція
допризовної підготовки і військово-патріотичного виховання молоді, схвалена
Указом Президента України від 25 жовтня 2002 року № 948;
o Концепція
національно-патріотичного виховання молоді, затверджена наказом Міністерства
України у справах сім’ї, молоді та спорту, Міністерства освіти і науки України,
Міністерства оборони України, Міністерства культури і туризму України від 27
жовтня 2009 року № 3754/981/538/49;
o Наказ
Міністерства освіти і науки України від 07.09.2000 № 439 «Про затвердження
Рекомендацій щодо порядку використання державної символіки в навчальних
закладах України»;
o розпорядження
Кабінету Міністрів України від 22 травня 2013 року №
360 «Про затвердження плану заходів на 2013–2015 роки з підготовки і
відзначення 70-ої річниці визволення України від фашистських загарбників та
70-ої річниці Перемоги у Великій Вітчизняній війні 1941–1945 років»;
o програма
патріотичного виховання учнівської та студентської молоді в навчальних закладах
України, затверджена наказом Міністерства освіти і науки України, Міністерства
оборони України, Міністерства внутрішніх справ України 21 жовтня 2013
року № 1453 /716 /997;
o методичні
рекомендації Міністерства освіти і науки України від 25.07.2014 № 1/9-376
«Методичні рекомендації з питань організації виховної роботи у навчальних
закладах у 2014/2015 навчальному році».
o сучасні
філософсько-психологічні концепції виховання (І.Бех, І.Зязюн, О.Сухомлинська та
інші);
У
названих документах закладено виховання патріотизму в сучасній освіті, як стратегічні визначаються завдання виховання в
особистості любові до Батьківщини, усвідомлення нею свого
громадянського обов’язку на основі національних і загальнолюдських духовних
цінностей, утвердження якостей громадянина - патріота
України як світоглядного чинника.
Аналіз
останніх досліджень і публікацій. Вихованню у дітей і молоді патріотизму надавали
першочергового значення корифеї вітчизняної педагогіки Г.Ващенко, О.Духнович,
І.Огієнко, С.Русова, Я.Ряппо, Г.Сковорода, В.Сухомлинський, К.Ушинський та ін.
Проблему
формування в учнів патріотичних почуттів, національної самосвідомості
розглядали в контексті загального процесу виховання молодого покоління
українські дослідники Т.Бондаренко, В.Борисов, О.Вишневський, Т.Гавлітіна,
О.Коркишко, В.Кузь, Р.Петронговський, Ю.Руденко, М.Сметанський, М.Стельмахович,
Б.Ступарик; О.Стьопіна, К.Чорна та ін. До робіт, що торкаються психологічних
аспектів етносвідомості належать праці І.Беха, Й.Боришевського, П.Гнатенко,
О.Киричука, В.Павленко, М.Пірен, С.Тагліна, О.Хрущ та ін.
Важливим
завданням виховання в українській школі є також подолання в учнів недовіри й
підозрілості у ставленні до інших народів і націй, сприяння толерантності
міжнаціональних відносин в умовах багатонаціональної держави. Зв’язок
національно-патріотичного (традиції народів) виховання з полікультурним, метою
якого є формування етики міжетнічних стосунків, дану тему обґрунтували
Н.Миропольська, Г.Назаренко, О.Сухомлинська, Г.Філіпчук та ін.
Проблему
патріотичного виховання учнівської молоді ґрунтовно розкрито в кандидатських дисертаціях
українських учених, які концентрували дослідницьку увагу на специфіці прояву
патріотизму у старшокласників у позанавчальній виховній діяльності
(Р.Петронговський), у роботі з підлітками в умовах позашкільних навчальних
закладів (Т.Гавлітіна).
Зважаючи
на відсутність єдиного підходу до проблеми, що розглядається, та узагальнюючи
вказані праці філософів, психологів і педагогів, маємо підстави уточнити
сутність поняття «патріотизм» як стійке соціально-психологічне утворення,
складну інтегральну якість особистості, яка характеризує її ціннісне ставлення
до Батьківщини в органічній єдності національно-етнічного та
національно-громадянського аспектів і проявляється в культуротворчій діяльності.
Завданням
патріотичного виховання є:
-
забезпечення сприятливих умов для самореалізації особистості в Україні відповідно до її
інтересів та можливостей;
-
виховання правової культури, поваги до Конституції України, Законів України,
державної символіки;
-
сприяння набуттю молоддю успадкування духовних та культурних надбань
українського народу;
-
формування мовної культури, оволодіння та вживання української мови як
духовного коду нації;
-
формування духовних цінностей українського патріота: почуття патріотизму,
національної свідомості, любові до українського народу, його історії,
Української Держави, рідної землі, родини, гордості за минуле і сучасне на
прикладах героїчної історії українського народу та кращих зразків культурної
спадщини;
-
відновлення і вшанування національної пам'яті;
-
утвердження в свідомості громадян об'єктивної оцінки ролі українського війська
в українській історій, спадкоємності розвитку Збройних Сил у відстоюванні
ідеалів свободи та державності України і її громадян від княжої доби,
Гетьманського козацького війська, військ Української народної республіки,
Січових стрільців, Української повстанської армії до часів незалежності;
-
формування психологічної та фізичної готовності молоді, до виконання
громадянського та конституційного обов'язку щодо відстоювання національних
інтересів та незалежності держави, підвищення престижу і розвиток мотивації
молоді до державної та військової служби;
-
відродження та розвиток українського козацтва як важливої громадської сили
військово-патріотичного виховання молоді;
-
забезпечення духовної єдності поколінь, виховання поваги до батьків, людей
похилого віку, турбота про молодших та людей з особливими потребами;
-
консолідація діяльності органів державного управління та місцевого
самоврядування, навчальних закладів, громадських організацій щодо
національно-патріотичного виховання;
-
сприяння діяльності установ, навчальних закладів, організацій, клубів та
осередків громадської активності, спрямованих на патріотичне виховання молоді;
-
підтримання кращих рис української нації – працелюбності, прагнення до свободи,
любові до природи та мистецтва, поваги до батьків та родини;
-
створення умов для розвитку громадянської активності, професіоналізму, високої
мотивації до праці як основи конкурентоспроможності громадянина, а відтак,
держави;
-
сприяння розвитку фізичного, психічного та духовного здоров'я, задоволення
естетичних та культурних потреб особистості;
-
виховання здатності протидіяти проявам аморальності, правопорушень,
бездуховності, антигромадської діяльності;
-
створення умов для посилення патріотичної спрямованості телерадіомовлення та
інших засобів масової інформації при висвітленні подій та явищ суспільного
життя;
- реалізація
індивідуального підходу до особистості та виховання.
Процес
патріотичного виховання здійснюється в навчальній, позакласній і позашкільній
діяльності та в сім'ї, дитячих та юнацьких об’єднаннях. В навчанні патріотичне
виховання значною мірою зумовлюється змістовими характеристиками освітніх
предметів, які сприяють оволодінню системою знань про людину і суспільство.
Крім того, оволодіння системою знань формує здатність усвідомлювати місце своєї
спільноти серед інших спільнот світу.
Весь освітній процес має бути насичений різними
аспектами патріотичного виховання. Проте особлива роль тут належить предметам
соціально-гуманітарного циклу, а саме: історії, географії, природознавству,
суспільствознавству, літературі, а надто громадянській освіті.
Ефективність патріотичного виховання в позакласній
діяльності значною мірою залежить від спрямованості виховного процесу, форм та
методів його організації. Серед методів і форм патріотичного виховання
пріоритетна роль належить активним методам, що грунтуються на демократичному
стилі взаємодії, спрямовані на самостійний пошук істини і сприяють формуванню
критичного мислення, ініціативи й творчості.
В
своїй педагогічній практиці я використовую такі методи: ситуаційно-рольові
ігри, метод відкритої трибуни, інтелектуальні аукціони, “мозкові атаки”,
елементи тренінгових занять, створення проблемних ситуацій, ситуації
успіху, аналіз конфліктів, моделей, стилів поведінки, прийняття рішень,
демократичний діалог, педагогічне керівництво лідером і культивування його
авторитету, використання засобів масової комунікації, методики колективних
творчих справ, традицій, символіки, ритуалів, засобів народної педагогіки.
Також застосовую традиційні методи: бесіди, диспути, лекції, семінари, різні
форми роботи з книгою, періодичною пресою. А саме:
-
форми роботи, пов’язані з вивченням історії рідного краю і народу – історичне
краєзнавство: відвідання місць історичних подій, вивчення літератури, збирання
документів та матеріальних пам’яток, замальовування чи фотографування історично
цінних об’єктів, щомісячного історичного календаря, влаштування виставок,
заочна подорож “Україна - єдина”, складання історії свого роду, участь в роботі
шкільного гуртка «Юні музеєзнавці», святкування Дня Конституції, Дня
незалежності України;
-
форми роботи військово-патріотичного виховання: клуб «Ми – громадяни України»,
конкурс козацької пісні; Дня збройних сил України, Дня захисника Вітчизни, дня
пам’яті Героїв Крут; участь у конкурсі “Козацький гарт”;
-
архівно-пошукова робота: екскурсії до музеїю «Історія школи», зустрічі з
ветеранами ВВв., родичами загиблих захисників Вітчизни, випуск
плакатів, буклетів, газет за матеріалами пошукової діяльності., зустріч із
сином Героя РС;
- участь в акціії «Зірка пам’яті», «Збережемо пам’ять про подвиг»;
-
уроки пам’яті, уроки мужності: “Наша вулиця носить ім’я героя війни”, “Імена
фронтовиків на обеліску братської могили у моєму населеному пункті”;
-
вивчення факультативних курсів за вибором “Видатні постаті України кінця ХVІІІ – початку ХІХст.”. Програма до профільного курсу. 9 клас.
Автори н. Лівун, В. Космірак (35 годин).
Практика
доводить, що проведення факультативних курсів та виховних заходів, допомагають
не тільки розширити знання з історії України, а й усвідомити якою є важлива
роль особи в історичному процесі. Наскільки є нерозривним історія людини,
народу, країни, світу. У учнів формується стійке усвідомлення значущості
маленької людини в глобальному коловороті подій, критичне мислення,
а саме головне усвідомлення власної значущості.
Такі
форми і методи патріотичного виховання покликані формувати в особистості
когнітивні, емоційні та поведінкові компоненти, що передбачають вироблення
вмінь міркувати, аналізувати, ставити питання, шукати власні відповіді,
критично розглядати проблему, робити власні висновки, брати участь у
громадському житті, набувати вмінь та навичок адаптації до нових суспільних
відносин, адекватної орієнтації, захищати свої інтереси, поважати інтереси і
права інших, самореалізуватися.
У
патріотичному вихованні особливого значення набуває особистісно-орієнтований
підхід, коли в центрі освітньо-виховного процесу стоять інтереси дитини, її
потреби та можливості, права окремого індивіда, його суверенітет. Лише через таку ієрархію ціннісних підходів як
людина (особистість) – народ (культура, історія, освіта) – держава
(суспільство) можна реалізувати перспективну і демократичну модель виховання
громадянина-патріота.
Необхідною умовою оптимізації патріотичного
виховання є дотримання системного підходу, який передбачає розгляд цілісного
багаторівневого взаємозалежного відкритого процесу в його постійному розвитку і
саморозвитку.
Результативність
патріотичного виховання великою мірою залежить від того, наскільки ті чи інші
форми й методи виховної діяльності стимулюють розвиток самоорганізації,
самоуправління дітей, підлітків, юнацтва, молоді. Чим доросліші вихованці, тим
більші їхні можливості до критично-творчого мислення, самоактивності,
творчості, самостійності, до усвідомлення власних світоглядних орієнтацій, які
є основою життєвого вибору, громадянського самовизначення.
Шкільне
життя — важлива частина цілісного процесу життєдіяльності дитини. На
кожному ступені освітнього закладу необхідно сповна реалізувати такі складові
навчально-виховного процесу як навколишнє соціокультурне середовище, засоби
масової інформації, створювати соціоумови для результативної та повноцінної
життєдіяльності дитини. Масштабність, яскравість думок, почуттів і образів, які
переживають учні у навчально-виховному процесі, — необхідна умова розвитку їхньої
індивідуальності.
В
умовах запровадження компетентнісного підходу до
навчання учнів загальноосвітньої школи особливого
значення набуває проблема створення такого освітнього процесу, який би був
зорієнтований на реалізацію завдань підготовки випускника,
здатного швидко і безболісно адаптуватися до різних
життєвих ситуацій, бути готовим безперервно
навчатись упродовж всього життя і пристосовуватися
до стрімких змін, вміти по потребі оперувати
власними знаннями і вміннями, приймати
відповідальні рішення, відчувати себе
компетентним у різноманітних життєвих ситуаціях. Аналізуючи роботу
яка проводиться в загальноосвітній школі, патріотичне виховання дає можливість
повністю реалізувати усі вище поставленні задачі.
Виховання
у молодого покоління почуття патріотизму, відданості справі зміцнення
державності, активної громадянської позиції нині визнані проблемами
загальнодержавного масштабу.
Отже,
«Український патріотизм» – явище синтетичне, яке відображає все
незаперечно цінне в історії української державності. Український патріотизм
визнає природну закономірність довготривалого історичного розвитку української
нації, народу аж до створення своєї державності. Таким чином, український
патріотизм сприяє процесу національно-державного розвитку, спрямованого на
побудову демократичного, громадянського суспільства.
Список використаних джерел:
1. Бех І., Чорна К. Програма патріотичного
виховання дітей та учнівської молоді // Світ виховання. – 2007. – №1 (20). –
С. 23-34.
2. Вдовенко Н. Національна культура як
необхідна складова багатогалузевої системи патріотичного виховання студентів //
Коледжанин. – 2004. – №4. – С. 18-21.
3. Виховання громадянина: Сутність
громадянського виховання / П. Ігнатенко, В. Поплужний,
Н. Косарєва, Л. Крицька // Шкільна бібліотекака. – 2003. –
№ 8. – С. 3-19.
4. Державний
стандарт базової і середньої освіти. [Електрон. ресурс] //Міністерство освіти і науки України[веб-сайт] -
Режим доступу: //www.mon.gov.ua
5. Березін А.М.
Психологічні чинники формування національної свідомості // Практична психологія та соціальна робота. – 2001. – № 10. –
С. 54-56
6. Виховання національно
свідомого, патріотично зорієнтованого молодого покоління, створення умов для його розвитку як чинник забезпечення національних інтересів України. – К., 2003.
Немає коментарів:
Дописати коментар